Говоримо повільно і розсудливо ібо тоді - "язик мій - ворог мій, замість пошуку розуму, біду шукає".

"Язик мій - ворог мій, замість пошуку розуму, біду шукає", є така поговірка у московитів. Адже часто коли ми розмовляємо, варто задуматись, в контексті якої ситуації відбувається ця розмова? Деколи розмову навіть варто припинити, чи перевести в інше русло!

Це відбувається тому, що вибір правильних слів і їх порядку потребує менше часу, ніж їх вимовлення. Тому часто допускаємось помилок і опиняємось в незручній ситуації, раптом розуміючи що, проговорилися про чиюсь таємницю.  

Тому запасіться фразами, на вимовлення яких потрібно деякий час. І цього було б достатньо, щоб спланувати наступну частину бесіди чи виступу. Якщо часу для планування бракує, зробіть довгу  паузу, з потрібним для ситуації виразом обличчя, щоб виграти час.

Пауза набагато краще, ніж вживати слова типу "аааа", "еммм", "власне", "взагалі то". Недарма артисти кажуть:"Якщо ти взяв паузу то тримай скільки можеш!" :)

До речі, найкращі оратори рідко продумують промову заздалегідь, але завжди готують початок виступу, щоб потім в залежності від сприйняття аудиторії підібрати наступні слова. Не дарма вона пересипають свої виступи поговірками, цитатами, ба навіть анекдотами. Це саме та пауза, для мозку, для пошуку правильних слів.

Та і найкращі оратори, як і ми часто допускаємося обмовок. Антьє Меєр та його колеги з Інституту психолінгвістики Макса Планка в Неймегені провели експеримент. В експерименті піддослідні мусили описати сцену, яку бачили на картинці. Вони фіксували відповіді учасників і визначали, коли піддослідні починали говорити швидко та коли вони вимовляли кожне слово уповільнено. 

У ході експерименту фіксувала рух ока, і побачили. Коли піддослідним демонстрували прості зображення, вони швидко оглядали всю картину, задумувались, створюючи її в себе в голові, а потім починали швидко говорити. Якщо побачене було описати важче, суб'єкти експерименту концентрувалися на якомусь центральному об'єкті й зразу починали говорити. Інші деталі мовець помічав пізніше, в процесі мовлення.

Отже, за результатами дослідження, я для себе зробив такі висновки:

1.Якщо тема бесіди нам зрозуміла, не радійте, не спішіть, робіть паузи обдумуйте слова, щоб мозок устигав за вашим язиком :).

2.Якщо тема бесіди для Вас, не зрозуміла, також не варто розчаровуватися. Чіпляємось за головний об'єкт розмови і повільно говоримо, про знайомі Вам речі. А коли планування мови в мозку не встигає за вимовленням слів, пересипаємо розмову заготовленими афоризмами, анекдотами, в крайньому випадку робимо паузи.

Так що, говоріть повільно і розсудливо!:)